22 січня 2016 року Україна відзначала 97 річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.»
Ідея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві.
Київська Русь, об'єднавши у своїх кордонах усі східнослов'янські племена, досягла найвищої могутності за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
В результаті ухвалення ІІІ Універсалу Центральної Ради 7 листопада 1917 р. була проголошена УНР, до складу якої ввійшло 3 губернії. Під впливом цих подій у жовтні 1918 р.у Львові представники Західноукраїнських політичних партій створили Українську Центральну Раду, а 19 жовтня того ж року було проголошено утворення ЗУНР.
22 січня 1919 року у Києві на Софієвській площі відбулися урочисті збори на яких був проголошений Акт Злуки українських земель. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і воз¢єднався на своїй землі в єдиній українській державі.
23 січня розпочався Трудовий Конгрес України, який мав виконувати функції всеукраїнського парламенту. Акт Злуки було затверджено вищим законодавчим органом України.
Однією з перших акцій до яких вдалися патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР став “живий ланцюг” між Києвом і Львовом 21 січня 1990 року, як символ духовної єдності людей східних і західних земель України.
З нагоди цього свята в Олександропільському НВК було проведено заходи: Єдиний урок "Мій рід, моя Батьківщина - це все моя Україна", оформлено книжкову поличку у шкільній бібліотеці, проведено літературно-музичну композицію, в якій взяли участь учні з 1 по 11 клас. Діти співали пісні , танцювали сюжетні танці, декламували вірші. У залі відчувався дух патріотизму , відповідальності та обов’язку перед державою. Адже «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього».
Треба вірити, що прийде час, коли наше життя наповниться щастям, спокоєм, теплом, хлібом і квітами, сподіваннями і радістю, працею і відпочинком - тим, що робить життя людським. Щоб кожен з гордістю міг сказати «Я громадянин України!».
Ми - майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову. Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного - миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.
|